Вальс Шопена ре-мінор

Реальність плаче весняним дощем
на сірих вулицях. Обіймами п'янкими
хапає серце ностальгія. Й вальс Шопена
тремтить акордами, як струни у душі.
Реальність пишеться пастельними тонами,
втискається у паралель п'яти лінійок
на стані нотному. Немов круки
розкидані по полотні дрібненькі знаки.
Подібно чорторию вони кружляють, —
летять під звуки вальсу. В серці — ре-мінор.
Немов на піаніно, награє Шопена
по сірих вулицях весняний дощ.