Каїне, мій брате

КАЇНЕ, МІЙ БРАТЕ

О, Каїне, мій брате! Як поміж людей живеш ти,
За гнів, що смертним став гріхом, несучи покарання?
Зацькований людьми і Богом, ти вигнанець, —
Немає тобі місця ні на цьому світі, ні на тому.
Не міг ти більш терпіти й голову схиляти,
Відчувши, що таке несправедливість Божа.
Бо ж Бог, хоч і Творець, та вимагає крові,
Приймаючи ягнят невинних в жертву.
Твої ж бо Він дари, що ти у полі виростив трудом своїм
Відкинув, зачувши запах смерті, що Авель кинув на жертовник.

О, Каїне! Не відаючи, що то значить смерть
Ти розгнівився. Сам диявол підказав тобі як можна вбити.
І, будучи лиш пішаком у сварці янгола і Бога,
Підняв на брата руку. Авеля ж провина тільки в тому,
Що був він пастушок покірний, не знаючи нічого
Крім як пасти тих ягнят. А тому, не маючи нічого більше,
Приносив звірину в дари Творцеві.

О, Каїне! Не сторож ти своєму брату. Та став йому суддею
Й виніс вирок, що тільки Господу дозволено робити.
Що ти відчував тоді, коли побачив плід свого учинку?
Коли стояв над мертвим тілом свого брата,
А кров гаряча зігрівала твої руки?
Чи відчував ти його біль? Чи знав, як сильно хоче жити
Твій брат, невинний Авель? Якби ж він знав,
Що не судилося йому вже більше пасти тих ягнят!
Чи розумів він, що таке померти? Чи знав,
Що не побачить більше матір з батьком, поле, небо, вівці,
І сонця, що паде надвечір квіткою в Едемський сад?
Якби ж він знав…

О, Каїне! Нелюдське покарання послав тобі Господь.
Іуда, Кассій, Брут, і ті не так жорстоко відбували свою кару.
Ти був прóклятий безсмертям, тим, що мудреці
Спокон віків шукають. Бо ж дурні вони – не мудрі!
Гріхами свóїми обтяжений, страждати вічність
Тобі судилося. Так збожеволіти недовго.
Твоя кохана Ада, що в тяжку хвилину не відреклась від чоловіка,
Пішла з тобою у вигнáння. І, будучи дружиною й сестрою
Старіла поруч із тобою. Як зміг ти пережити її смерть?
Як ти оплакував її всю вічність? Вона тобі приходить уві сні?
Як ти можеш спати? Що тобі сниться? Авель?
Він простив тобі? Чи прокляв як і решта?..

Мій брате Каїне, ти гордий бунтівник! Ти б став героєм,
Та не у цій історії. Тобі б змінити книгу! Та, що написано, — написано.
Для всіх ти братовбивця. Блукаєш десь поміж людей
З тавром на тілі, в серці, у душі. І радий би померти,
Але ні Бог, ні Сатана не хочуть тебе бачити у себе.