Страхуймося, бо помремо
Нещодавно мені зателефонувала знайома і під приводом «давно не бачились» запросила на якесь цікаве, але вельми загадкове дійство до одного з торгових центрів Чернівців. Очікувала чого завгодно, проте це виявилась всього лише зустріч з консультантом страхової компанії. Спочатку я хотіла одразу ж піти геть, проте вже з перших слів зрозуміла, що розмова буде цікава. У дверях скромного офісу мене зустріла привітна дівчина років двадцяти трьох, і, без упину тараторячи, всадила за стіл. «Знаєте, яку суму отримають ваші батьки, якщо ви помрете?», — серйозно запитала вона.
Якщо передати розмову коротко – на свою смерть гроші потрібно відкладати вже тепер. Довгостроковий вклад, за словами консультанта цієї страхової фірми, забезпечить або хорошу старість для вас, або хороші гроші для ваших рідних на випадок нещасного випадку, який тягне за собою інвалідність або смерть. До слова, від початку розмови договір уже лежав на столі й чекав лише на мій підпис. Найбільшою спокусою для «заблукалих овець» у страховому бізнесі є величезні відсотки, які обіцяють консультанти. До прикладу, мені обіцяли 17% річних з умовою довгострокового вкладу. Як виявилось пізніше, у договорі зазначається лише 11% з купою приміток. Проте така спокуса ховає за собою цілі гори підводних каменів.
Юрист Василь Гребенюк, який довгий час працює у страховій сфері, каже, що страхування – це «дрімучий ліс». Розібратися в усіх тонкощах страхового бізнесу неможливо, адже є ціла купа лазівок у законодавстві, якими страховики активно користуються. До того ж Україна порівняно молода держава, і ринок страхування тут ще не заповнений. Тому останнім часом почали активно з'являтися все нові й нові страхові компанії. Крім того, самих видів страхування є чимало. «Зараз на ринку страхування працює чимало фірм, у яких навіть немає ліцензій, — каже Василь Йосипович. – Особливо активно вони займаються страхуванням цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що сьогодні є обов'язковим». Аби убезпечити себе від неприємностей, юрист радить для початку дізнатися якомога більше про компанію, з якою укладатимете угоду, — скільки років вона на ринку страхування, в яких країнах працює, який у неї статутний капітал, чи проводить виплати. Юрист радить почитати відгуки про компанію в Інтернеті, на неофіційних форумах. Також варто поцікавитись, чи не має компанія заборгованостей. Наприклад, одна з найбільших в Україні страхових компаній сьогодні має таку велику заборгованість, що змушена брати кредит у банку, аби покрити збитки від операційної діяльності.
Другим важливим кроком є правильно оформлений договір. Зазвичай, це чимала кількість сторінок з купою приміток, а надто різних ризиків. Тому не завадить звернутися до юриста, який знається на страхуванні. Потрібно продумати всі можливі варіанти розвитку подій, аби впевнитись, що у будь-якому випадку гроші вам повернуть. Василь Гребенюк каже, що саме на страхуванні життя страховики нагрівають чималі суми, адже у цьому виді страхування є чимало нюансів. І навіть у разі нещасного випадку, з усіма необхідними документами, застрахований навряд чи отримає свої гроші, адже страховики часто знаходять «помилки» в договорах.
Також перед укладанням угоди варто звернутись у центральний офіс компанії, аби уточнити всі цифри. «Компанія може бути солідна, але представники в регіонах часто накручують собі відсотки», — каже Василь Гребенюк. Чимало компаній діє за принципом багаторівневого маркетингу, де клієнт стоїть найнижче у фінансовій піраміді.
Коли автор цих рядків поцікавилась у консультанта страхової фірми, чи виплачувались вже кошти застрахованим буковинцям, працівниця компанії одразу ж назвала мені кілька прізвищ «щасливих» людей, які отримали виплату за загиблих родичів. Та на запитання: «А чи можу я поговорити з кимось із них?», консультант відповіла, що це є комерційна таємниця і розповідати більше відмовилась. Натомість втішилася, що, за неофіційною статистикою, застраховані люди помирають від нещасних випадків рідше, аніж не застраховані, — загиблих серед клієнтів їхньої фірми лише 3%. «Це таке внутрішнє переконання, — сказала консультант. – Ти знаєш, що застрахований, а тому помирати не хочеш».
Якщо передати розмову коротко – на свою смерть гроші потрібно відкладати вже тепер. Довгостроковий вклад, за словами консультанта цієї страхової фірми, забезпечить або хорошу старість для вас, або хороші гроші для ваших рідних на випадок нещасного випадку, який тягне за собою інвалідність або смерть. До слова, від початку розмови договір уже лежав на столі й чекав лише на мій підпис. Найбільшою спокусою для «заблукалих овець» у страховому бізнесі є величезні відсотки, які обіцяють консультанти. До прикладу, мені обіцяли 17% річних з умовою довгострокового вкладу. Як виявилось пізніше, у договорі зазначається лише 11% з купою приміток. Проте така спокуса ховає за собою цілі гори підводних каменів.
Юрист Василь Гребенюк, який довгий час працює у страховій сфері, каже, що страхування – це «дрімучий ліс». Розібратися в усіх тонкощах страхового бізнесу неможливо, адже є ціла купа лазівок у законодавстві, якими страховики активно користуються. До того ж Україна порівняно молода держава, і ринок страхування тут ще не заповнений. Тому останнім часом почали активно з'являтися все нові й нові страхові компанії. Крім того, самих видів страхування є чимало. «Зараз на ринку страхування працює чимало фірм, у яких навіть немає ліцензій, — каже Василь Йосипович. – Особливо активно вони займаються страхуванням цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що сьогодні є обов'язковим». Аби убезпечити себе від неприємностей, юрист радить для початку дізнатися якомога більше про компанію, з якою укладатимете угоду, — скільки років вона на ринку страхування, в яких країнах працює, який у неї статутний капітал, чи проводить виплати. Юрист радить почитати відгуки про компанію в Інтернеті, на неофіційних форумах. Також варто поцікавитись, чи не має компанія заборгованостей. Наприклад, одна з найбільших в Україні страхових компаній сьогодні має таку велику заборгованість, що змушена брати кредит у банку, аби покрити збитки від операційної діяльності.
Другим важливим кроком є правильно оформлений договір. Зазвичай, це чимала кількість сторінок з купою приміток, а надто різних ризиків. Тому не завадить звернутися до юриста, який знається на страхуванні. Потрібно продумати всі можливі варіанти розвитку подій, аби впевнитись, що у будь-якому випадку гроші вам повернуть. Василь Гребенюк каже, що саме на страхуванні життя страховики нагрівають чималі суми, адже у цьому виді страхування є чимало нюансів. І навіть у разі нещасного випадку, з усіма необхідними документами, застрахований навряд чи отримає свої гроші, адже страховики часто знаходять «помилки» в договорах.
Також перед укладанням угоди варто звернутись у центральний офіс компанії, аби уточнити всі цифри. «Компанія може бути солідна, але представники в регіонах часто накручують собі відсотки», — каже Василь Гребенюк. Чимало компаній діє за принципом багаторівневого маркетингу, де клієнт стоїть найнижче у фінансовій піраміді.
Коли автор цих рядків поцікавилась у консультанта страхової фірми, чи виплачувались вже кошти застрахованим буковинцям, працівниця компанії одразу ж назвала мені кілька прізвищ «щасливих» людей, які отримали виплату за загиблих родичів. Та на запитання: «А чи можу я поговорити з кимось із них?», консультант відповіла, що це є комерційна таємниця і розповідати більше відмовилась. Натомість втішилася, що, за неофіційною статистикою, застраховані люди помирають від нещасних випадків рідше, аніж не застраховані, — загиблих серед клієнтів їхньої фірми лише 3%. «Це таке внутрішнє переконання, — сказала консультант. – Ти знаєш, що застрахований, а тому помирати не хочеш».
1 коментар