Обділені любов'ю

Відомо, що сьогодні не в усіх сім'ях діти отримують достатньо батьківського тепла, а часто навпаки – стають жертвами домашнього насилля. Так, майже 60% українських дітей у віці від 2 до 14 років страждають від психологічного чи фізичного насильства в сім'ї. Такі результати дослідження, які проводили за підтримки фонду ЮНІСЕФ (Дитячого фонду ООН) в усіх регіонах України, озвучила голова представництва ЮНІСЕФ в Україні Юкіе Мокуо минулого місяця. За її словами, 11% членів цих родин вважають, що домашнє насильство – це нормальний метод поводження з дітьми.



Старший уповноважений сектора кримінальної міліції у справах дітей УМВС України у Чернівецькій області Андрій Єремія зазначає, що на Буковині лише цього року було складено 40 адміністративних протоколів за статтею «насильство в сім'ї», 374 адмінпротоколи за статтею «неналежне виконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків з виховання дітей» та порушено 13 кримінальних справ за статтею «злісне невиконання батьківських обов'язків». Дітей залучали до вживання алкоголю, втягували до злочинних груп, а одні горе-батьки з Хотинського району навіть примушували сина жебракувати! Проте пан Єремія наголошує – фактів фізичного насильства над дітьми працівники правоохоронних органів не зафіксували. Батьки переважно виганяли дітей з дому, лаялись, що й ставало причиною для втручання міліції.

Андрій Валерійович каже, що минулого року за неналежне виконання батьківських обов'язків було складено лише 225 протоколів. Тепер міліція почала реагувати навіть на найменші скарги – вчителів, сусідів тощо. Навіть маленький синець на тілі дитини є приводом до проведення спеціальної експертизи. Самі ж діти до правоохоронців не звертаються – не знають своїх прав, або ж просто бояться покарання батьків. У таких випадках чимало залежить від класних керівників та шкільних психологів, котрі проводять з дітьми бесіди, тестування, вони мають не лише слідкувати за успішністю, а й знати, у якій сімейній атмосфері зростає дитина.

Минулого року до правоохоронців надійшло 12 повідомлень про безвісти зниклих дітей. Усіх їх швидко відшукали і повернули назад до сімей. Та чи від хорошого життя дитина іде з дому? Директор притулку для дітей у Чернівцях Жанна Янчук каже, що в таких історій є й інший, прихований бік. «Діти втікають з дому через певні конфлікти з батьками, – каже пані Янчук. – Зазвичай, це непорозуміння через вік, батьки не хочуть розуміти, що їхнє чадо вже подорослішало, а діти вимагають свободи. В таких випадках дитина вдається до маніпуляції – аби не повертатися додому, каже, що вдома її б'ють. З такими дітьми працюють психологи, аби непомітно перевірити правдивість дитячих слів. Вони рідко коли виявляються правдою, фактів жорстокого поводження у нас не було». Найчастіше до такого вдаються діти «перехідного» віку – 12-16 років. Директор притулку каже, що в таких випадках проводиться робота як з дитиною, так і з батьками. Спільно знаходять причину конфлікту та розв'язують його.

Як би там не було, батьки для дитини завжди є прикладом для наслідування. Дитяча жорстокість у ставленні до однолітків чи молодших, тварин не з'являється нізвідки. Так само батькам не слід звинувачувати Інтернет та комп'ютерні ігри, якщо їхня дитина лається, вживає алкоголь чи палить. Можливо, їй є на кого рівнятися.

5 коментарів

Святослав Вишинський
Дуже часто ботьба з насильством перетворюється на вакханалію вседозволеності — до того, що діти стають неконтрольованими не тільки вдома, але й у школах і дитсадках. Поцікавтесь цією темою у вчителів чернівецьких шкіл, ліцеїв і гімназій — і почуєте зовсім інші думки. І батьків, і вчителів, і вихователів позбавляють засобів хоч якось дисциплінувати підростаюче покоління, тож діти виростають без розуміння елементарних норм поведінки — проте з розумінням своїх «прав». Зростання насильства у школах — один із наслідків.
Діонісія Кернична
Про неконтрольованих дітей знаю зі слів знайомої вчительки з гімназії №2. Вона розповідає, що нині дітям не можна навіть зауваження на уроці зробити, — у відповідь дитина може навіть заявити, що вчитель її принижує! Проте, як на мене, це притаманне більше дітям, які виховуються в містах. У селах же досі залишаються переважно авторитарний і силовий методи виховання.
Святослав Вишинський
Тим не менше, це актуальна проблема і вона є наслідком інформаційного тренду, частиною якого є дискусії про домашнє насильство і т.п. Прецеденти вихоплюються і на їх основі формується негативна громадська думка, на тлі якої далі просуваються деструктивні ліберальні закони і принципи виховання, котрі в кінцевому рахунку призводять до обвалу суспільних інститутів у наступному поколінні. Котре вже буде готове до відміни поняття сім'ї, лібералізації шлюбного законодавства і норм сексуальної поведінки, запровадження ювенальної юстиції і т.д.
Богдан Бойко
100%, і цього не можна допустити
Галина Дичковська
Наше суспільство побудоване на ПРИНЦИПІ насильства і насилля. Заборони на життя, на дію, на любов, на результат… Дитина може не знати фізичного насильства, але водночас бути згвалтованою суто вербальною (інколи навіть невербальною) матрицею «ти ніщо і звуть тебе ніяк».
А що всім ця матриця більше чи менше в нашому суспільстві знайома, то…
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте