Я - донор. А ти?

Не зважаючи на всі досягнення сучасної медицини, досі існують ситуації, коли без переливання крові неможливо врятувати життя людини. Проте за останні двадцять років донорство крові в Україні занепало, і тільки зараз, завдяки старанням лікарів та активістів Товариства Червоного хреста ця благородна справа починає відроджуватись. На Всесвітній День донора крові у Чернівцях традиційно проходила благодійна акція збору крові, на яку відгукнулися майже 40 чернівчан. І хоч сьогодні донорської крові у лікарнях вистачає, все ж трапляються випадки, коли лікарі шукають кров у останню хвилину. 
 
Кров гладіаторів – ліки від старості
Ще у давнину люди приписували крові чудодійні властивості. Один із перших лікарів – Гіппократ – радив пити психічно хворим для одужання кров здорових людей.  А у творах Плінія та Цельса є згадки про те, що хворі на епілепсію та старі пили кров помираючих гладіаторів. У давніх пам'ятках залишились згадки про те, що кров використовували для ванн. Так, давньогрецький цар Костянтин, який хворів проказою, використовував з лікувальною метою ванни з крові. Переливати ж кров почали набагато пізніше. Як розповідає видатний хірург, професор кафедри загальної хірургії БДМУ Федір Кулачек, у 1667 р. французький вчений Д.Б.Дені перелив хворому, який страждав на лихоманку, одну склянку крові ягняти. Так, у практиці медиків того часу найпоширенішим було переливання крові людині від собак та овець. А першим донором-людиною в історії став звичайний французький робітник, ім’я якого залишилось невідомим.
У 1832 р. петербурзький акушер Г. Вольф зробив перше в Росії переливання крові від людини людині. Це була породілля, яка втратила велику кількість крові. Переливання пройшло успішно, і жінка вижила. На жаль, не всі переливання крові були вдалими – дуже часто люди помирали, оскільки в той час медики ще не знали, що кров різних людей не завжди буває сумісною.
Науково обґрунтоване переливання крові стало можливим тільки після відкриття у 1901 році  австрійським ученим  Карлом Ландштейнером груп крові, за що  в 1930 році він отримав Нобелівську премію. Міжнародна Федерація Товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, Міжнародна Федерація організації донорів крові, Міжнародний Союз переливання крові за сприяння ВООЗ оголосили день народження К.Ландштейнера – 14 червня – Всесвітнім Днем  донора крові.
 
Порятунок пацієнта ціною власної крові
Нині неможливо уявити медицину без переливання крові. Особливо важливою є ця процедура при великих крововтратах (через травми або під час пологів), при проведенні хірургічних операцій (найбільше у серцево-судинній хірургії), у лікуванні хворих на важкі форми лейкозу.
Завідувач кафедри загальної хірургії БДМУ Віктор Польовий розповідає, що потреба у компонентах крові є дуже велика для всіх категорій хворих, які лікуються в лікарні швидкої медичної допомоги м.Чернівці. «В дисципліні «Загальна хірургія» є спеціально відведений цикл, який називається «Кров», — розповідає Віктор Павлович. — Ми пояснюємо студентам, що здача крові є корисною не лише для тих, хто її потребує,  а й для самих донорів, оскільки це є очищення організму».
За  словами хірурга, в Україні найпоширенішою групою крові є друга, яку мають більше 40% населення, найрідкісніша – перша і четверта. Проте для пункту забору крові група крові значення не має, тут раді будь-якому донору. Хоча, за словами хірурга Федора Кулачека, нині крові для переливання вистачає, траплялись випадки, коли у банку крові необхідної групи не знаходилось. У лікарні швидкої медичної допомоги було чимало випадків, коли хірурги рятували пацієнтів ціною власної крові. Так, студента з ножовим пораненням серця, життя якого висіло на волоску, врятувало пряме переливання крові від хірурга Федора Кулачека, у якого універсальна перша група. Так само врятував життя 65-річного чоловіка, який впав з горіха і отримав численні травми, хірург Віктор Польовий, який став для пацієнта донором.
Загалом же, як розповідає Віктор Польовий, донорами радо погоджуються бути студенти БДМУ. «Якщо ми говоримо, що є хворий, який потребує донорської крові, особливо, якщо у нього дефіцитна група крові, дуже велика кількість студентів йдуть і здають кров без будь-якої винагороди», — каже Віктор Павлович.
Завідувач відділення трансфузіології лікарні швидкої медичної допомоги Анжеліка Каланча зазначає, що донорами крові в основному є родичі тих пацієнтів, які перебувають на стаціонарі. Студенти також активно здають кров. Проте, за словами Анжеліки Володимирівни, останнім часом гостро постала проблема якості крові. «Є таке поняття як карантинізація донорської плазми — зберігання плазми із забороною її використання протягом визначеного терміну, у нашому випадку – шести місяців, – розповідає лікар. – Через півроку плазма переобстежується. Всі ці півроку ми стежимо за здоров’ям донора, його способом життя. Якщо немає ніяких відхилень, донор не хворіє, у нього немає поганих звичок, а плазма пройшла перевірку – ми дозволяємо її використовувати. Тому, щоб мати змогу стежити за донорами, нам доводиться працювати лише з чернівчанами, у яких є прописка».
Проте крім донорської крові у хірургії використовується й штучна кров. Як зазначає хірург Федір Кулачек, використовують її й у Чернівцях, причому досить успішно. Хірурги України ще 10 років тому поставили перед собою завдання забезпечити «хірургію без крові» і сьогодні вже впевнено до цього йдуть.
 
«Я гордий за себе. Я – донор»
На Всесвітній День донора крові у Чернівцях традиційно проходила благодійна акція збору крові. Співорганізатор акції, голова студентського парламенту Буковини, лікар-інтерн БДМУ Віталій Смандич розповідає, що охочих долучитися збирали через соціальні мережі. Зрештою, за два дні акції кров здали близько 40 людей. Подібні акції проводять кожні півроку. Щоб показати приклад іншим студентам, Віталій також здає кров. Хлопець робить це вп’яте. Загалом, донором може бути будь-який дієздатний громадянин України від 18 років, що пройшов відповідне медичне  обстеження і не має протипоказань, визначених Міністерством охорони здоров’я України
Як зазначає Анжеліка Каланча, цьогоріч, порівняно з минулими роками, людей, які долучились до акції, побільшало. Як і в попередні роки, основний контингент донорів – студенти місцевих вишів.
Віталій Смандич каже, що нині існує велика проблема серед молоді. «Як свідчить опитування, більшість чернівецьких студентів не знають, яка у них група крові», — каже хлопець. Як пояснює хірург Федір Кулачек, для людини життєво необхідно знати свою групу крові та резус-фактор. Під час ДТП та катастроф незнання може коштувати потерпілому життя. Під час здачі крові робиться аналіз не лише на групу та резус-фактор, а й інші важливі аналізи. «Кров проходить пряме тестування на всі інфекції, у тому числі  на ВІЛ-інфекцію, гепатити В і С, сифіліс, — каже Віктор Польовий. — Донор має вигоду – він повністю безкоштовно обстежує себе на ці патології».
Студент БДМУ Василь Одинський розповідає, що прийшов здати кров не через подарунок. «Здаючи кров, я розумію, що можу врятувати чиєсь життя, — каже хлопець. – Думаю, це відчувають усі, хто стає донорами. Я гордий за себе. Я – донор.»




Студент Василь Одинський готується до здачі крові



Хлопець вірить, що його «перша позитивна» врятує комусь життя


 

Приклад іншим показує  голова студентського парламенту Буковини Віталій Смандич





За раз донор здає не більше 450 мл крові







На Всесвітній День донора крові медсестри Червоного Хреста дарували усім донорам невеликі подарунки, підтримуючи їхнє прагнення долучитись до благодійної справи здачі крові.







Хірурги Федір Кулачик, Віктор Польовий та заввідділення  трансфузіології лікарні швидкої медичної допомоги Анжеліка Каланча із студентами БДМУ



Фото автора

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте