Половинки одного цілого

Не дарма про сімейні пари часто кажуть: «Який їхав, таку й стрів». Учені спростували твердження про те, що протилежності притягуються. Науковці університету Ліверпуля провели дослідження, котре довело, що ми кохаємо тих, хто на нас схожий.
Переглядаючи фото подружніх пар, група людей, залучена до експерименту, дійшла висновку, що у парі чоловік та дружина ззовні схожі один на одного – мають майже однакові риси обличчя. Крім того, чим довше подружжя живе разом, тим більше подібнішими один на одного вони стають. Фахівці вважають, що така схожість виникає при постійному тісному контакті, коли люди починають запозичувати міміку один одного. До того ж, велику роль відіграє схожий спосіб життя та копіювання звичок.
 
Чернівчани Лілія Шутяк та Роман Дзик у шлюбі три роки. Обоє працюють викладачами на філологічному факультеті ЧНУ. Цю пару студенти та колеги впізнають здалеку – хоч обоє невисокого зросту, вони завжди виділяються у натовпі. Яскраві, усміхнені Лілія та Роман наче створені один для одного. Як розповідає жінка, з чоловіком вона познайомилась ще у студентські роки, — разом навчалися в одній групі, де він був старостою. «Хоча за характерами ми досить різні: він інтроверт, я – екстраверт, та ще й холерик, але все ж, можу сказати, що насправді це не так визначально для пари, — каже Лілія. — Головне – мати спільні теми, щоб поговорити і…помовчати». Свого часу їх об’єднала любов до літератури. Сьогодні це вже не просто хобі, а й спосіб заробити на життя. «Як виявилося, ми обоє маємо велику пристрасть до книжок і тому ні в кого не виникає проблем, на що витратити частину сімейного бюджету», — розповідає Лілія.
 

Чималу роль у стосунках відіграють спільні інтереси. «Як на мене, якщо в подружжя немає спільних інтересів, то їхній шлюб ніколи не буде щасливим. – вважає пані Шутяк. — Адже в парі, коли жінка, наприклад, доктор наук, а чоловік – водій таксі, комусь доводиться йти на поступки, змінювати себе, спускатися чи підійматися до рівня іншого».
Те, що Лілія та Роман працюють на сусідніх кафедрах, у подружньому житті їм не заважає. На роботі вони бачаться рідко, адже в кожного свої пари та інші кафедральні обов’язки. Проте, як каже Лілія, працювати разом – дуже вигідно, коли потрібно щось передати один одному, вирішити якісь питання або просто випити кави.
 
З роботи почались стосунки, які потім переросли в подружнє життя у чернівчан Антоніни та Андрія Федорюків. Як розповідає Антоніна, вони з чоловіком познайомились у 2008 році. Тоді Андрій влаштувався на роботу до банку, де дівчина вже працювала два роки. «Спочатку ми просто дружили, я навіть не помітила, коли наші стосунки переросли у щось більше, — каже Антоніна. – Потім поїхали разом відпочивати, і зрозуміли, що готові до серйозних стосунків. А одружились у 2010 році». Нині Антоніна працює старшим касиром, а її чоловік – заступником керівника відділення. Жінка каже, що ніякого кар'єрного змагання між нею і чоловіком немає – її посада Антоніну влаштовує, а за кар'єрний ріст Андрія вона щаслива.
 

«Я вже не уявляю, як це – жити без Андрія, — зізнається жінка. – Вдома й на роботі ми – одне ціле. Разом прокидаємось, разом збираємось, разом повертаємось з роботи». Окрім роботи в банку подружжя поєднують й спільні інтереси та смаки. Антоніна з Андрієм часто ходять на художні виставки, у музеї та в театр. Їх спільні знайомі додають, що подружжя схожі не лише своїми звичками, а й ззовні, що вони дійсно «пасують один одному».
 
Можливо, легенда про андрогінів, розділених богами на половинки, котру придумав мудрець Платон, не така вже й міфічна, адже дивлячись на такі пари, як Роман з Лілією чи Андрія з Антоніною починаєш вірити, що вони – справді одне ціле.

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте