"Покарання" двійками як стимул до навчання
Міністерство освіти і науки України рекомендує вчителям . «Ми запропонували за новим стандартом не тільки не оцінювати досягнення учнів перших класів, а й поширити цю практику на окремі предмети початкової школи, а саме: основи здоров'я, фізична культура, музичне мистецтво, образотворче мистецтво, „сходи до інформатики“, — зазначив очільник міністерства Дмитро Табачник. Також у зв'язку з тим, що в другому класі буде започаткована інформатика, а в п’ятому класі – обов’язкова друга іноземна мова, у першому семестрі в цих класах також не ставитимуть оцінок.
Я вирішила запитати у батьків школярів, якої вони думки про таке нововведення. Як виявилось, цю новину вони сприймають по-різному. Одні впевнені, що без оцінок у дитини не буде стимулу до навчання, інші ж переконані: вчитися можна не лише з батогом та пряником, а вчителі самі мають зацікавлювати дітей до навчання. „Моя донька пішла в школу в 1994 році, і в них у першому класі не було оцінок, — розповідає бухгалтер Людмила Александровська. – Старанним учням роздавали вирізані з кольорового паперу листочки. І діти вчились, вони хотіли, аби їм перед усім класом вручили той листочок, похвалили. І не було такого, коли через погану оцінку дитина плакала, бо ж оцінка не була для батьків показником“.
Та дехто зазначає, що проблема не в оцінках, а в критеріях, за якими їх виставляють. „Коли мій син навчався в початковій школі, йому вже на другий місяць задали намалювати (!) портрет Шевченка, — каже мама школяра Олена Красько. – Звісно ж, більшість малюнків малювали батьки, аби дітям поставили хорошу оцінку (і знову все зводиться до оцінювання). Відповідно, за красиві малюнки батьків вчителька ставила хороші оцінки, а за ті, що діти малювали самі – погані. І найгірше те, що оцінюючи роботи, вчителька знала, що то малювали дорослі. Мені цікаво, чого навчила ця вчителька, а з нею – і вся школа, наших дітей?“ За словами батьків, вчителі повинні зацікавити дитину до вивчення матеріалу. „Хай би якою складною не була інформація для засвоєння, вчитель повинен подати її так, щоб дитина хотіла це знати, — каже Олена Русланівна. – На те він і педагог. Це не батьки мають силою дитину змушувати вчитись. Проте за ту мізерну зарплату, яку держава виплачує вчителям, до шкіл йдуть працювати не зацікавлені в цьому люди. Для них головне – вичитати години, а цікаво це для дитини, чи ні – не важливо“.
Студент Буковинського державного медичного університету Артем (прізвище просив не називати) розповідає, що з дитинства мріяв стати лікарем. Тому найцікавішим предметом у школі для хлопця стала біологія. „Спочатку у нас була вчителька, з якою було цікаво вчити цей предмет, було багато лабораторних занять, — каже хлопець. – Та у восьмому класі до нас прийшла нова вчителька. Вона нічого нам не пояснювала, просто вичитувала те, що написано в книжці. І від нас вимагала говорити все книжними словами. Мені не подобався такий метод навчання і я робив все по-своєму, через що отримував погані оцінки. Згодом я поступив в медичний університет. Сам, на державне місце. Це доказ того, що оцінки – не головне, важливо, чи знаєш ти предмет“.
На думку міністра Дмитра Табачника, головна проблема – у психологічній перебудові вчителів через введення нового стандарту навчання першокласників. „Чому в перших класах продовжують виставляти оцінки всупереч новому стандарту початкової освіти, задавати домашні завдання, і чому в деяких школах дітей у першому класі тримають за партою весь урок?!“ – запитує він.
Звісно, українці хочуть жити по-європейськи. Та психологічно до цього ще не готові. Чимало європейських країн давно відмовились від оцінок у початкових школах. Чому ж українські батьки бояться, що їхніх дітей перестануть „карати“ двійками в журналах?
Я вирішила запитати у батьків школярів, якої вони думки про таке нововведення. Як виявилось, цю новину вони сприймають по-різному. Одні впевнені, що без оцінок у дитини не буде стимулу до навчання, інші ж переконані: вчитися можна не лише з батогом та пряником, а вчителі самі мають зацікавлювати дітей до навчання. „Моя донька пішла в школу в 1994 році, і в них у першому класі не було оцінок, — розповідає бухгалтер Людмила Александровська. – Старанним учням роздавали вирізані з кольорового паперу листочки. І діти вчились, вони хотіли, аби їм перед усім класом вручили той листочок, похвалили. І не було такого, коли через погану оцінку дитина плакала, бо ж оцінка не була для батьків показником“.
Та дехто зазначає, що проблема не в оцінках, а в критеріях, за якими їх виставляють. „Коли мій син навчався в початковій школі, йому вже на другий місяць задали намалювати (!) портрет Шевченка, — каже мама школяра Олена Красько. – Звісно ж, більшість малюнків малювали батьки, аби дітям поставили хорошу оцінку (і знову все зводиться до оцінювання). Відповідно, за красиві малюнки батьків вчителька ставила хороші оцінки, а за ті, що діти малювали самі – погані. І найгірше те, що оцінюючи роботи, вчителька знала, що то малювали дорослі. Мені цікаво, чого навчила ця вчителька, а з нею – і вся школа, наших дітей?“ За словами батьків, вчителі повинні зацікавити дитину до вивчення матеріалу. „Хай би якою складною не була інформація для засвоєння, вчитель повинен подати її так, щоб дитина хотіла це знати, — каже Олена Русланівна. – На те він і педагог. Це не батьки мають силою дитину змушувати вчитись. Проте за ту мізерну зарплату, яку держава виплачує вчителям, до шкіл йдуть працювати не зацікавлені в цьому люди. Для них головне – вичитати години, а цікаво це для дитини, чи ні – не важливо“.
Студент Буковинського державного медичного університету Артем (прізвище просив не називати) розповідає, що з дитинства мріяв стати лікарем. Тому найцікавішим предметом у школі для хлопця стала біологія. „Спочатку у нас була вчителька, з якою було цікаво вчити цей предмет, було багато лабораторних занять, — каже хлопець. – Та у восьмому класі до нас прийшла нова вчителька. Вона нічого нам не пояснювала, просто вичитувала те, що написано в книжці. І від нас вимагала говорити все книжними словами. Мені не подобався такий метод навчання і я робив все по-своєму, через що отримував погані оцінки. Згодом я поступив в медичний університет. Сам, на державне місце. Це доказ того, що оцінки – не головне, важливо, чи знаєш ти предмет“.
На думку міністра Дмитра Табачника, головна проблема – у психологічній перебудові вчителів через введення нового стандарту навчання першокласників. „Чому в перших класах продовжують виставляти оцінки всупереч новому стандарту початкової освіти, задавати домашні завдання, і чому в деяких школах дітей у першому класі тримають за партою весь урок?!“ – запитує він.
Звісно, українці хочуть жити по-європейськи. Та психологічно до цього ще не готові. Чимало європейських країн давно відмовились від оцінок у початкових школах. Чому ж українські батьки бояться, що їхніх дітей перестануть „карати“ двійками в журналах?
0 коментарів