Болить душа? Не мовчи
«Жити – значить страждати». Так незадовго до свого самогубства написав японський письменник Рюноске Акутагава. Однак почав він цю фразу словами «Звісно, я не хочу вмирати, але...». Дійсно, більшість з тих, хто наклав на себе руки, хотіли не смерті, а лише покінчити з усім. Адже у важкі хвилини життя іноді важко побачити вихід із скрутної ситуації, хоча він завжди є.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, кожні 40 секунд на планеті хтось добровільно зводить рахунки з життям, а кожні три секунди – робить спробу самогубства. Статистика суїцидів лякає вже тим, що взагалі існує. Лишень задумайтесь: від самогубств у світі гине більше людей, аніж у збройних конфліктах чи транспортних пригодах. У кожній країні суїцид входить у трійку основних причин смерті людей віком від 15 до 34 років. Так, за даними ВООЗ, у 2012 році Україна потрапила до двадцятки країн з найбільшою кількістю самогубств, посівши дванадцяту сходинку (21 суїцид на 100 тис. населення). Лідирують у такому невтішному рейтингу Південна Корея та Литва (по 32 самогубства на 100 тис. населення). Саме тому за ініціативи ВООЗ 10 вересня відзначається Всесвітній день запобігання самогубствам.
На Буковині однією із служб, покликаних допомогти людині у критичному становищі, є «Телефон довіри». Працівники служби цілодобово надають кваліфіковану психологічну допомогу людям з будь-якими проблемами психологічного чи соціального характеру. За словами провідного спеціаліста Чернівецького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Світлани Лахманюк, у службі «Телефон довіри» працюють кваліфіковані психологи, які пройшли спеціальну підготовку саме для такої роботи. «Коли людина потрапляє у скрутне становище, у неї виникають думки про самогубство. Найважливіше – розділити з кимось такий стан, — каже Світлана Олександрівна. – Вчинити непоправне завжди можна встигнути, проте, коли людина на самоті, вона багато чого не усвідомлює і не бачить. Та коли є можливість поговорити з кимось, хто може почути, поспівчувати, може змінитися й внутрішній стан людини, її погляд на проблему. Тут головне — зворотній зв'язок». Працівники «Телефону довіри» саме вислухають, підтримають, допоможуть знайти вихід, і все це – за умов повної анонімності. «Дзвінки на телефон довіри ніким не відслідковуються, людина може не називати своє ім'я, тому боятись, що хтось дізнається про розмову, не треба», — каже Світлана Лахманюк.
З початку року по допомогу за таким телефоном звернулись 893 людини. Проте дзвінків щодо суїциду чи гоміциду (насильства) було небагато, всього шість, з них два – з серйозним суїцидальним наміром. Добре це, чи погано – сказати важко, адже чимало з тих, хто задумав самогубство, могли просто не знати номеру «Телефону довіри».
Вік тих, у кого з'являються думки про самогубство, – різний. За словами Світлани Лахманюк, виникають вони як у молоді, так і в старших людей. Тому добре мати під рукою номер телефону служби психологічної допомоги «Телефон довіри»: 57-15-15 або 095 932 15 15.
Та на жаль, більшість із тих, хто твердо вирішив піти з життя, доводить свій задум до кінця. Як повідомив професор, доктор наук, завідувач кафедри судової медицини та медичного правознавства БДМУ, начальник Чернівецького бюро судово-медичної експертизи Віктор Бачинський, минулого року 130 буковинців добровільно звели рахунки з життям, з них – 29 чернівчан. А вже за вісім місяців цього року з життям покінчили 39 жителів обласного центру та 57 – з інших населених пунктів області. Найбільше смертей у Глибоцькому та Герцаївському районах (17), найменше – у Путильському та Вижницькому (6). Основним способом самогубства серед буковинців залишається механічна асфіксія шляхом повішання. На другому місці – падіння з висоти. Як зазначає головний судмедексперт області, кількість смертей на Буковині у такий спосіб за останні десять років зросла в 10 разів. Третій найпоширеніший спосіб вкоротити собі віку – отруєння. «Серед самогубців 75% — чоловіки, — розповідає Віктор Бачинський. – 70% з тих, хто вкоротив собі віку, перебували у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння». Серед тих, хто добровільно позбавив себе життя, лише 0,3% перебували на обліку в психіатричній лікарні, тобто, суїцид вчиняють переважно здорові психічно люди.
Причини рішення вкоротити собі віку – різні. Та все ж психологи спробували виокремити основні фактори, що штовхають людей до думки про самогубство. Так, згідно зі статистикою, майже половина дитячих смертей пов'язана із сімейними проблемами: сварка з батьками, скандали між батьками, їх розлучення. Діти також задумуються про самогубство через сварки з друзями, розставання з коханою людиною (у підлітковому віці діти вірять, що перше кохання – єдине і триватиме завжди). Діти часто чинять самогубство й через те, що іншим здається просто дрібницею. Тому важливо знайти правильний підхід до тендітного дитячого світу, який так легко вразити. Як свідчить статистика, коли над дітьми знущаються, ймовірність самогубства зростає майже у сім разів. У таких випадках діти своєю смертю прагнуть покарати особу, яка завдає їм болю. Окрім того, як зазначають психологи, діти-самогубці часто навіть не розуміють, що таке померти. За словами лікарів, вони до останнього вірять, що їх врятують.
Згідно з повідомленням управління кримінальної міліції у справах дітей при УМВС України, більшість неповнолітніх самогубців в Україні ніколи не перебувала на обліку в міліції. Проте багато з них мали лише одного з батьків, або ж хтось з батьків мешкав окремо, у результаті чого дитина не завжди отримувала достатньо уваги та підтримки в родині. Як зазначили правоохоронці, більшість самогубств та їх спроб учиняються підлітками у віці 14-18 років, разом з тим кожне п’яте навмисне самоушкодження вчиняють діти віком до 14 років.
Та якою б не була причина суїцидальних думок, батькам варто уважно слідкувати за дитиною, особливо, якщо виникла хоч найменша підозра. У поведінці дитини мають насторожити часті розмови про смерть, роздуми на теми «я нікому не потрібен» та «ніхто за мною не буде сумувати», фрази на кшталт «без мене нічого не зміниться», бажання залишитись на самоті під будь-яким приводом, спроби «попрощатись» (роздавання улюблених речей, примирення з ворогами), прямі і непрямі погрози («ненавиджу себе», «набридло жити», «більше ви мене не побачите»). В жодному разі не можна ігнорувати такі слова. Навіть якщо вони – спроба привернути до себе увагу. «Я хочу порадити батькам просто любити своїх дітей і менше засуджувати себе та їх», — каже Світлана Лахманюк.
Серед дорослих найпоширенішими чинниками, що спонукають до самогубства, є фінансові проблеми або труднощі, пов’язані з роботою. У деяких країнах після спаду в економіці одразу ж зростає показник самогубств. Проте до трагедії можуть призвести і сімейні проблеми. Психологи застерігають, що в групу ризику входять щойно розлучені чоловіки середнього віку. А ось люди похилого віку йдуть із життя переважно через фізичні недуги, або ж просто щоб не бути тягарем для своїх дітей.
Проте генетики мають зовсім інше пояснення причин суїциду. Виявляється, схильність до самогубств закладена генетично! «Звісно, існують зовнішні чинники, які впливають на психічний стан людини, зокрема призводять до зниження серотоніну – гормону щастя. Проте є й спадковий чинник. Зокрема, ученим відомі шість мутацій гена, які призводять до самогубств, — розповідає обласний генетик-педіатр, доцент кафедри педіатрії та медичної генетики БДМУ Ірина Ластівка. – Крім того, наявність близьких родичів (батьки, брат чи сестра), які вчинили суїцид, підвищує ризик самогубства у шість разів. Існують й інші фактори, що впливають на схильність до суїциду, наприклад, психічні розлади». Так, велика депресія збільшує ризик суїциду в 20 разів.
Генетики знайшли й ще один фактор, який впливає на рішення людей позбавити себе життя. Як розповіла Ірина Володимирівна, таким фактором є масовий голод. Зокрема, як зазначають вчені, серед тих, хто народився під час Великого голоду в Китаї (1958-1961 рр..) та Голландської голодної зими (1944-1945 рр..), є чимало людей з психічними захворюваннями і схильністю до суїциду. Так само велика кількість людей, схильних до самогубства, народились і в Україні під час Голодомору.
Всесвітня організація охорони здоров'я визначила групи професій, які підпадають під ризик вчинення самогубства. Так, найчастіше суїцидальні думки з'являються у музикантів, медсестер, стоматологів, фінансистів, психіатрів. Замикають такий список бібліотекарі та продавці. Щодо гендерних особливостей, то жінки роблять удвічі-утричі більше спроб позбавити себе життя, натомість чоловіки в чотири рази частіше доводять замах до кінця. Та якими б не були висновки вчених та лікарів, основною причиною депресії, а вже потім і самогубств, є самотність. У нас є багато знайомих, та чи є ті, хто вислухає і зрозуміє? Тому, якщо в голові раптом виникнуть думки про погане, головне – не боятися комусь про це розповісти.
Спеціально для «Доби»
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, кожні 40 секунд на планеті хтось добровільно зводить рахунки з життям, а кожні три секунди – робить спробу самогубства. Статистика суїцидів лякає вже тим, що взагалі існує. Лишень задумайтесь: від самогубств у світі гине більше людей, аніж у збройних конфліктах чи транспортних пригодах. У кожній країні суїцид входить у трійку основних причин смерті людей віком від 15 до 34 років. Так, за даними ВООЗ, у 2012 році Україна потрапила до двадцятки країн з найбільшою кількістю самогубств, посівши дванадцяту сходинку (21 суїцид на 100 тис. населення). Лідирують у такому невтішному рейтингу Південна Корея та Литва (по 32 самогубства на 100 тис. населення). Саме тому за ініціативи ВООЗ 10 вересня відзначається Всесвітній день запобігання самогубствам.
На Буковині однією із служб, покликаних допомогти людині у критичному становищі, є «Телефон довіри». Працівники служби цілодобово надають кваліфіковану психологічну допомогу людям з будь-якими проблемами психологічного чи соціального характеру. За словами провідного спеціаліста Чернівецького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Світлани Лахманюк, у службі «Телефон довіри» працюють кваліфіковані психологи, які пройшли спеціальну підготовку саме для такої роботи. «Коли людина потрапляє у скрутне становище, у неї виникають думки про самогубство. Найважливіше – розділити з кимось такий стан, — каже Світлана Олександрівна. – Вчинити непоправне завжди можна встигнути, проте, коли людина на самоті, вона багато чого не усвідомлює і не бачить. Та коли є можливість поговорити з кимось, хто може почути, поспівчувати, може змінитися й внутрішній стан людини, її погляд на проблему. Тут головне — зворотній зв'язок». Працівники «Телефону довіри» саме вислухають, підтримають, допоможуть знайти вихід, і все це – за умов повної анонімності. «Дзвінки на телефон довіри ніким не відслідковуються, людина може не називати своє ім'я, тому боятись, що хтось дізнається про розмову, не треба», — каже Світлана Лахманюк.
З початку року по допомогу за таким телефоном звернулись 893 людини. Проте дзвінків щодо суїциду чи гоміциду (насильства) було небагато, всього шість, з них два – з серйозним суїцидальним наміром. Добре це, чи погано – сказати важко, адже чимало з тих, хто задумав самогубство, могли просто не знати номеру «Телефону довіри».
Вік тих, у кого з'являються думки про самогубство, – різний. За словами Світлани Лахманюк, виникають вони як у молоді, так і в старших людей. Тому добре мати під рукою номер телефону служби психологічної допомоги «Телефон довіри»: 57-15-15 або 095 932 15 15.
Та на жаль, більшість із тих, хто твердо вирішив піти з життя, доводить свій задум до кінця. Як повідомив професор, доктор наук, завідувач кафедри судової медицини та медичного правознавства БДМУ, начальник Чернівецького бюро судово-медичної експертизи Віктор Бачинський, минулого року 130 буковинців добровільно звели рахунки з життям, з них – 29 чернівчан. А вже за вісім місяців цього року з життям покінчили 39 жителів обласного центру та 57 – з інших населених пунктів області. Найбільше смертей у Глибоцькому та Герцаївському районах (17), найменше – у Путильському та Вижницькому (6). Основним способом самогубства серед буковинців залишається механічна асфіксія шляхом повішання. На другому місці – падіння з висоти. Як зазначає головний судмедексперт області, кількість смертей на Буковині у такий спосіб за останні десять років зросла в 10 разів. Третій найпоширеніший спосіб вкоротити собі віку – отруєння. «Серед самогубців 75% — чоловіки, — розповідає Віктор Бачинський. – 70% з тих, хто вкоротив собі віку, перебували у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння». Серед тих, хто добровільно позбавив себе життя, лише 0,3% перебували на обліку в психіатричній лікарні, тобто, суїцид вчиняють переважно здорові психічно люди.
Причини рішення вкоротити собі віку – різні. Та все ж психологи спробували виокремити основні фактори, що штовхають людей до думки про самогубство. Так, згідно зі статистикою, майже половина дитячих смертей пов'язана із сімейними проблемами: сварка з батьками, скандали між батьками, їх розлучення. Діти також задумуються про самогубство через сварки з друзями, розставання з коханою людиною (у підлітковому віці діти вірять, що перше кохання – єдине і триватиме завжди). Діти часто чинять самогубство й через те, що іншим здається просто дрібницею. Тому важливо знайти правильний підхід до тендітного дитячого світу, який так легко вразити. Як свідчить статистика, коли над дітьми знущаються, ймовірність самогубства зростає майже у сім разів. У таких випадках діти своєю смертю прагнуть покарати особу, яка завдає їм болю. Окрім того, як зазначають психологи, діти-самогубці часто навіть не розуміють, що таке померти. За словами лікарів, вони до останнього вірять, що їх врятують.
Згідно з повідомленням управління кримінальної міліції у справах дітей при УМВС України, більшість неповнолітніх самогубців в Україні ніколи не перебувала на обліку в міліції. Проте багато з них мали лише одного з батьків, або ж хтось з батьків мешкав окремо, у результаті чого дитина не завжди отримувала достатньо уваги та підтримки в родині. Як зазначили правоохоронці, більшість самогубств та їх спроб учиняються підлітками у віці 14-18 років, разом з тим кожне п’яте навмисне самоушкодження вчиняють діти віком до 14 років.
Та якою б не була причина суїцидальних думок, батькам варто уважно слідкувати за дитиною, особливо, якщо виникла хоч найменша підозра. У поведінці дитини мають насторожити часті розмови про смерть, роздуми на теми «я нікому не потрібен» та «ніхто за мною не буде сумувати», фрази на кшталт «без мене нічого не зміниться», бажання залишитись на самоті під будь-яким приводом, спроби «попрощатись» (роздавання улюблених речей, примирення з ворогами), прямі і непрямі погрози («ненавиджу себе», «набридло жити», «більше ви мене не побачите»). В жодному разі не можна ігнорувати такі слова. Навіть якщо вони – спроба привернути до себе увагу. «Я хочу порадити батькам просто любити своїх дітей і менше засуджувати себе та їх», — каже Світлана Лахманюк.
Серед дорослих найпоширенішими чинниками, що спонукають до самогубства, є фінансові проблеми або труднощі, пов’язані з роботою. У деяких країнах після спаду в економіці одразу ж зростає показник самогубств. Проте до трагедії можуть призвести і сімейні проблеми. Психологи застерігають, що в групу ризику входять щойно розлучені чоловіки середнього віку. А ось люди похилого віку йдуть із життя переважно через фізичні недуги, або ж просто щоб не бути тягарем для своїх дітей.
Проте генетики мають зовсім інше пояснення причин суїциду. Виявляється, схильність до самогубств закладена генетично! «Звісно, існують зовнішні чинники, які впливають на психічний стан людини, зокрема призводять до зниження серотоніну – гормону щастя. Проте є й спадковий чинник. Зокрема, ученим відомі шість мутацій гена, які призводять до самогубств, — розповідає обласний генетик-педіатр, доцент кафедри педіатрії та медичної генетики БДМУ Ірина Ластівка. – Крім того, наявність близьких родичів (батьки, брат чи сестра), які вчинили суїцид, підвищує ризик самогубства у шість разів. Існують й інші фактори, що впливають на схильність до суїциду, наприклад, психічні розлади». Так, велика депресія збільшує ризик суїциду в 20 разів.
Генетики знайшли й ще один фактор, який впливає на рішення людей позбавити себе життя. Як розповіла Ірина Володимирівна, таким фактором є масовий голод. Зокрема, як зазначають вчені, серед тих, хто народився під час Великого голоду в Китаї (1958-1961 рр..) та Голландської голодної зими (1944-1945 рр..), є чимало людей з психічними захворюваннями і схильністю до суїциду. Так само велика кількість людей, схильних до самогубства, народились і в Україні під час Голодомору.
Всесвітня організація охорони здоров'я визначила групи професій, які підпадають під ризик вчинення самогубства. Так, найчастіше суїцидальні думки з'являються у музикантів, медсестер, стоматологів, фінансистів, психіатрів. Замикають такий список бібліотекарі та продавці. Щодо гендерних особливостей, то жінки роблять удвічі-утричі більше спроб позбавити себе життя, натомість чоловіки в чотири рази частіше доводять замах до кінця. Та якими б не були висновки вчених та лікарів, основною причиною депресії, а вже потім і самогубств, є самотність. У нас є багато знайомих, та чи є ті, хто вислухає і зрозуміє? Тому, якщо в голові раптом виникнуть думки про погане, головне – не боятися комусь про це розповісти.
Спеціально для «Доби»
0 коментарів