Піаніст у Літкафе

Чекаючи на початок лекції Святослава Вишинського у Літературному кафе, я прогулювалась вгору-вниз по Центральній площі. І тут, крізь радісні вигуки студентів-мітингувальників і підбадьорюючі заклики Олега Скрипки я почула мелодію — ніжну і разом з тим таку пристрасну, що серце враз стислось і стало в грудях таке маленьке-маленьке, від чого на очі навернулись сльози. І справа навіть не в самій музиці, а в руках, які її «створювали».
Ті руки торкались клавіш піаніно так ніжно, наче пестили його, наче тих клавіш й не було, а лише пальці та струни...
Ти грав у Літературному кафе 4 грудня, приблизно в 18:45. На тобі був блакитний гольф і джинси. А ще ти постійно дивився на годинник, наче боявся не закінчити до сьомої. Хто ти? Я мрію почути твою музику ще раз.

2 коментарі

Святослав Вишинський
Руслан Козуб у «Literatur Cafe» напевно може знати ім'я.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте