Як ми з китайцями в «китайський» ресторан ходили

«Дуже багато сиру», — так описали українську кухню троє волонтерів з Китаю, які вже тиждень викладають у Чернівцях англійську мову. І запитали, чи є десь у Чернівцях ресторани східних кухонь. А позаяк я вже давно планувала почастувати гостей з Піднебесної китайськими (як я думала) стравами, ми вирушили в ресторан «Пекін». 

Моїх китайських друзів не вразили ані яскраві червоно-зелені кольори екстер’єру, ані китайські ліхтарики. Проте їх очі одразу загорілись, як тільки вони побачили драконів, який навперебій називали «китайськими тваринами» (при цьому дуже ображались, коли у відповідь чули, що драконів у природі не існує). 

Очікуючи на щось грандіозне, ми зайшли до ресторану. Але вже всередині нас спіткало перше розчарування – ніхто з персоналу не володів ані китайською, ані бодай базовою англійською мовами. За столиком – розчарування друге: сервірування європейське, китайських паличок немає. А далі – пішло-поїхало: меню лише українською, без фото. Зрозуміти, що то за страва, важко навіть україномовним, перекласти ж це англійською – місія нездійсненна. Ієрогліфи, які траплялися нам у меню, не означали анічогісінько, так само як і надписи на елементах декору. Пам’ятаю, колись офіціанти в цьому ресторані носили китайські атласні сукні, а на кухні готував старий китаєць. Ані китайського кухаря, ані натяку на щось традиційно китайське у вигляді офіціанток ми не побачили. По телевізору крутили якісь реклами і дешеву американську поп-музику. 

Ми обрали декілька страв навмання. Першим принесли суп з морепродуктами, який китайці відмовились навіть куштувати. «Виглядає дуже несмачно», — пояснили вони і з впевненістю заявили – це точно не китайська страва. Далі нам принесли «М’ясо по-пекінськи». Як виявилось пізніше, це була єдина страва, яку дійсно готують у Китаї. Тушкована яловичина також виявилась не китайською стравою, а рис (доречі, пересолений), який принесли в самому кінці, мали б подавати разом з м’ясом. «Усі страви, які ми куштували тут, дуже солодкі. Це не смак китайської кухні», — підсумували китайські волонтери. 

Замовляти чай вони відмовились, бо «в Україні в чай кладуть цукор», а це наруга над традиційним китайським напоєм. 

Та, не зважаючи на це все, обід у китайському ресторані вони назвали найсмачнішим за ввесь час свого перебування в Україні.