Глибини світів «Середини світу» (рецензія на книгу Андреаса Штайнгьофеля "Середина світу")

— Філе, що для тебе справді цінне?

— Я не знаю.

Кого ти любиш більше – себе чи його?

— Не знаю.

Ґлясс відпустила мою руку й підвелася.

— Ну, то щойно знатимеш це – проблеми більше не буде.


 

 

Якби можна було виміряти глибину книги, «Середину світу» німецького письменника Андреаса Штайнгьофеля потрібно було б позначати спеціальними буйками – «Обережно, можна втопитися». Часом навіть здається, що у цій книзі немає дна – вона як одна із тих чорних дір, які Філ, головний герой, досліджує всередині себе.

Написану автором ще у 1998 році, «Середину світу» переклали і видали в Україні аж у 2016-му. І, зважаючи на віковий ценз (16+), українці ще не готові до таких книг. Разом з тим, позиціонуючи себе як чтиво про підлітків і для підлітків, «Середина світу» все ж є тим унікальним текстом, який виходить за рамки будь-яких вікових обмежень, адже піднімає проблеми, котрі не мають вікових, статевих чи соціальних маркерів. Тема дорослішання – це лише відблиски на поверхні. Глибше – це книга про людськість, терпимість, інакшість. Це книга про світи всередині кожного з нас.

У центрі сюжету – сімнадцятирічний Філ, якому доводиться пізнавати не лише навколишній світ, а й самого себе. Усі навколо нього – такі ж чорні діри, як і він сам. Його мати Ґлясс, котра шукає кохання, а знаходить лише чоловіків на одну ніч. Сестра Діана, яка замкнулася у своїх гербаріях, і ключ до серця якої Філ втратив так непомітно, що й не знає, де його шукати. Тереза, чиє право кохати не встояло перед моральними устоями маленького містечка. Врешті, Ніколас, загублений, як і сміття, що він колекціонує, білий лист, на якому ще ніхто нічого не написав. Усі персонажі прописані з такою глибиною, що, навіть після останньої крапки у тексті вони продовжують жити десь поруч.

«Середина світу» — це крихітні деталі, дрібниці, з яких і складається життя. Усе тут, від рушника Мартіна, до снігової кулі, подарованої Діаною, має важливе значення. Штайнгьофель дав нам достатньо, аби зазирнути всередину світу Філа, але при цьому у тексті немає нічого зайвого – ідеально вибудувана розповідь, яка читається одним ковтком. Без сумніву, велика заслуга в цьому й перекладачки Ірини Загладько, яка майстерно зуміла передати настрій книги.

Варто зазначити, що особисто мене книга підкупила обкладинкою. «Середину світу» проілюструвала молода талановита художниця Оксана Була, і, може, саме завдяки її неймовірним малюнкам, Філ, що, як і кожен з нас, носить із собою ножа, Ніколас, замкнутий, непрочитаний, ба, навіть, поки що ненаписаний, Кет і Глясс так яскраво постають у нашій уяві.

В будь-якому разі «Видавництво Старого Лева» виконало грандіозну роботу – не лише видало ще одну якісну книгу (тут говоримо про якість не лише зовнішню), а й дало нашому суспільству щось на кшталт інструкції терпимості. Сьогодні ми [майже] відкрито говоримо про підліткову сексуальність, зачитуємося «Лолітами», та як тільки в тематичне літературне коло потрапляє інакшість – ми замовкаємо. Поки що українці надто консервативні у ставленні до «інакших», і саме тому, з одного боку, такі книги нам потрібні. Особливо дорослій аудиторії, яка сьогодні, на жаль, настільки відірвана від справжнього, сучасного життя, що сама створює стіни навколо своїх дітей, не воліючи бодай зрозуміти їх. Всесвіт Філа – це крихітне вікно до світу кожного з нас, а особливо тих, хто тільки починає досліджувати власні світи.

І не важливо, скільки вам – 16+, чи вже далеко за тридцять – «Середину світу» рекомендую читати усім, хто хоч раз у житті відчував себе інакшим. Варто лише відкрити книгу – торкнутися рукою до поверхні – і чорні діри Андреаса Штайнгьофеля затягнуть вас у свої глибини.

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте