Валентина Лис: "Кухня – мій робочий кабінет"
Минулого тижня домогосподарки відзначали своє «професійне» свято
Серед усіх професій та занять є таке, у чиї обов'язки входить берегти сімейний затишок у домі. Саме цим займаються домогосподарки. Здавалося б, готувати їсти, прати, прасувати, прибирати – не так вже й важко. Та коли, окрім усього іншого, ще й виховуєш п'ятьох дітей – це стає відповідальною щоденною працею. Так, чернівчанка Валентина Лис удома – як на роботі. Її робочий день розпочинається о сьомій ранку і без будь-яких перерв на відпочинок триває аж до ночі. Завітавши до пані Валентини у гості всього на кілька годин, ми переконались, що немає важчого заняття для жінки, аніж бути хорошою матір'ю та господинею.
Валентина Володимирівна зустрічає нас з порогу, запрошує до «робочого кабінету» – так вона жартома називає кухню, де проводить більшість свого часу. У квартирі стоїть солодкий запах троянд, — пані Валентина готує варення з трояндових пелюсток. Каже, робить таке вперше, спеціально для чоловіка, аби підлікувати його легені. Нині у неї є більше вільного часу: у молодшої доньки Світлани канікули – цього року вона закінчила шостий клас. Зазвичай вільного часу у Валентини Володимирівни майже немає. Зранку потрібно приготувати чоловікові сніданок та зібрати доньку у школу, потім жінка береться до рутинних домашніх справ, — прибирає, пере, шиє та підшиває одяг, доглядає за квітами на квітнику. Каже, що найбільше часу займає приготування обіду та вечері. Раніше, коли старші діти жили разом з батьками, лише на обід сім'я з'їдала п'ятилітрову каструлю борщу! Нині влітку роботи також вистачає — пані Валентина консервує овочі та фрукти на зиму, робить варення та компоти.
Валентина Володимирівна із домашнім улюбленцем морським свином Рижиком
Зі своїм чоловіком Костянтином Михайловичем Валентина Володимирівна познайомилась у Чернівцях, коли працювала на заводі «Гравітон». Сама ж вона родом з Дніпропетровська, закінчила там металургійний інститут, після чого за направленням приїхала працювати на Буковину. Попрацювавши на «Гравітоні» три роки, пішла у декретну відпустку. «З того часу так на роботу й не вийшла», — жартує Валентина Володимирівна. Каже, що спочатку дуже важко звикала до такого спокійного і маленького міста, як Чернівці, не вистачало широких дніпропетровських проспектів, міського шуму… Проте тепер навіть не уявляє свого життя деінде. П'ять років тому пані Валентина забрала з Дніпропетровська у Чернівці своїх батьків, тому із тим містом її більше нічого не пов'язує.
Як і в будь-якій сім'ї, у Лисів були свої скрутні часи. «Найважче було у 90-х, коли народився другий син, — розповідає пані Валентина. – Зарплату на заводі не платили, розраховувались туфлями, консервними машинками… Але дітки потроху виростали, старші доглядали за молодшими, згодом стало трохи легше». Коли діти були маленькі – сім'ї допомагала держава, виплачувала субсидії. Тепер, коли четверо старших дітей – повнолітні, пільги мають мінімальні.
Сім'я у подружжя Лисів – музична. Усі п'ятеро дітей займаються музикою. Найстарший син Віталій вчителює у музичній школі в селі Чудей. Донька Надія та син Михайло навчаються у консерваторіях далеко від дому – в Донецьку та Дніпропетровську. Вдома бувають рідко, приїжджають кілька разів на рік. Донька Алла – диригент хору в дитячому будинку в селі Молниця. А наймолодша Світлана поки що навчається у школі, проте також планує пов'язати своє життя з музикою. Пані Валентина зізнається: якби вийшла заміж раніше – зважилася б і на шосту дитину, адже, за словами жінки, щастя саме в материнстві.
Любов до мистецтва діти перейняли від матері. Валентина Володимирівна – натура творча – любить малювати, вишивати. Нещодавно відкрила для себе нове заняття – вишивку стрічками. Ідеї для картин позичає в Інтернеті, проте часто придумує щось своє. Взимку вільного часу більше, тоді й вишиває. Також гарно виходить у пані Валентини й вишивка бісером, яку вона опанувала зовсім недавно. Жінка каже, що це – робота для душі, за такою справою вона відволікається від домашніх клопотів.
Ось таку красу створює пані Валентина у вільний час
Чоловік Костянтин завжди допомагає по господарству. Сам він з багатодітної сім'ї, а тому знає ціну домашній роботі. Разом з дружиною любить доглядати за городиною, квітами. Є у подружжя навіть маленький садок – кілька молодих яблунь та абрикос. "Інколи, звісно, хочеться трохи відпочити, щоб чоловік більше допомагав, — каже Валентина Володимирівна. – Проте я розумію, що у нього є своя робота, а у мене вдома – своя".
З чоловіком Костянтином Михайловичем
З порожніми руками з квартири Лисів не вийдеш – на дорогу пані Валентина дає гостинець – полуниці з власного городу. «А яка у Вас найзаповітніша мрія?», — запитуємо наостанок. Жінка посміхається й зітхає: «Мрія тільки одна – аби діти знайшли своє щастя у цьому житті. Тоді й я буду щасливою».
Серед усіх професій та занять є таке, у чиї обов'язки входить берегти сімейний затишок у домі. Саме цим займаються домогосподарки. Здавалося б, готувати їсти, прати, прасувати, прибирати – не так вже й важко. Та коли, окрім усього іншого, ще й виховуєш п'ятьох дітей – це стає відповідальною щоденною працею. Так, чернівчанка Валентина Лис удома – як на роботі. Її робочий день розпочинається о сьомій ранку і без будь-яких перерв на відпочинок триває аж до ночі. Завітавши до пані Валентини у гості всього на кілька годин, ми переконались, що немає важчого заняття для жінки, аніж бути хорошою матір'ю та господинею.
Валентина Володимирівна зустрічає нас з порогу, запрошує до «робочого кабінету» – так вона жартома називає кухню, де проводить більшість свого часу. У квартирі стоїть солодкий запах троянд, — пані Валентина готує варення з трояндових пелюсток. Каже, робить таке вперше, спеціально для чоловіка, аби підлікувати його легені. Нині у неї є більше вільного часу: у молодшої доньки Світлани канікули – цього року вона закінчила шостий клас. Зазвичай вільного часу у Валентини Володимирівни майже немає. Зранку потрібно приготувати чоловікові сніданок та зібрати доньку у школу, потім жінка береться до рутинних домашніх справ, — прибирає, пере, шиє та підшиває одяг, доглядає за квітами на квітнику. Каже, що найбільше часу займає приготування обіду та вечері. Раніше, коли старші діти жили разом з батьками, лише на обід сім'я з'їдала п'ятилітрову каструлю борщу! Нині влітку роботи також вистачає — пані Валентина консервує овочі та фрукти на зиму, робить варення та компоти.
Валентина Володимирівна із домашнім улюбленцем морським свином Рижиком
Зі своїм чоловіком Костянтином Михайловичем Валентина Володимирівна познайомилась у Чернівцях, коли працювала на заводі «Гравітон». Сама ж вона родом з Дніпропетровська, закінчила там металургійний інститут, після чого за направленням приїхала працювати на Буковину. Попрацювавши на «Гравітоні» три роки, пішла у декретну відпустку. «З того часу так на роботу й не вийшла», — жартує Валентина Володимирівна. Каже, що спочатку дуже важко звикала до такого спокійного і маленького міста, як Чернівці, не вистачало широких дніпропетровських проспектів, міського шуму… Проте тепер навіть не уявляє свого життя деінде. П'ять років тому пані Валентина забрала з Дніпропетровська у Чернівці своїх батьків, тому із тим містом її більше нічого не пов'язує.
Як і в будь-якій сім'ї, у Лисів були свої скрутні часи. «Найважче було у 90-х, коли народився другий син, — розповідає пані Валентина. – Зарплату на заводі не платили, розраховувались туфлями, консервними машинками… Але дітки потроху виростали, старші доглядали за молодшими, згодом стало трохи легше». Коли діти були маленькі – сім'ї допомагала держава, виплачувала субсидії. Тепер, коли четверо старших дітей – повнолітні, пільги мають мінімальні.
Сім'я у подружжя Лисів – музична. Усі п'ятеро дітей займаються музикою. Найстарший син Віталій вчителює у музичній школі в селі Чудей. Донька Надія та син Михайло навчаються у консерваторіях далеко від дому – в Донецьку та Дніпропетровську. Вдома бувають рідко, приїжджають кілька разів на рік. Донька Алла – диригент хору в дитячому будинку в селі Молниця. А наймолодша Світлана поки що навчається у школі, проте також планує пов'язати своє життя з музикою. Пані Валентина зізнається: якби вийшла заміж раніше – зважилася б і на шосту дитину, адже, за словами жінки, щастя саме в материнстві.
Любов до мистецтва діти перейняли від матері. Валентина Володимирівна – натура творча – любить малювати, вишивати. Нещодавно відкрила для себе нове заняття – вишивку стрічками. Ідеї для картин позичає в Інтернеті, проте часто придумує щось своє. Взимку вільного часу більше, тоді й вишиває. Також гарно виходить у пані Валентини й вишивка бісером, яку вона опанувала зовсім недавно. Жінка каже, що це – робота для душі, за такою справою вона відволікається від домашніх клопотів.
Ось таку красу створює пані Валентина у вільний час
Чоловік Костянтин завжди допомагає по господарству. Сам він з багатодітної сім'ї, а тому знає ціну домашній роботі. Разом з дружиною любить доглядати за городиною, квітами. Є у подружжя навіть маленький садок – кілька молодих яблунь та абрикос. "Інколи, звісно, хочеться трохи відпочити, щоб чоловік більше допомагав, — каже Валентина Володимирівна. – Проте я розумію, що у нього є своя робота, а у мене вдома – своя".
З чоловіком Костянтином Михайловичем
З порожніми руками з квартири Лисів не вийдеш – на дорогу пані Валентина дає гостинець – полуниці з власного городу. «А яка у Вас найзаповітніша мрія?», — запитуємо наостанок. Жінка посміхається й зітхає: «Мрія тільки одна – аби діти знайшли своє щастя у цьому житті. Тоді й я буду щасливою».
0 коментарів