Діонісія Кернична
Рейтинг
+920.51
Сила
2539.52

Діонісія Кернична

d-kernychna

Пост-Керуак: досвіт прочитання "Саторі" Срджана Срдича

Зізнаюсь, щодо цієї книги я була налаштована досить скептично – вся балканська література, що потрапляла мені до рук до цього часу, була прісною, вторинною і не цікавою. Та перегорнувши останню сторінку роману сербського письменника Срджана Срдича, я ще довго нерухомо сиділа, впершись очима в останню крапку, поки всередині мене розщеплювалися, розкладалися на молекули слова, образи і звуки, поки оте ніщо, яке прийшло нізвідки, поступово переставало існувати.  Намагаюсь знайти слова, щоб описа...
Читати далі →

Мотив смерті у оповіданні Харукі Муракамі «Пейзаж з праскою»

Днями я готувала тези на студентську конференцію і мені довелось перечитати «Пейзаж з праскою» Харукі Муракамі. І от що я помітила – чим більше перечитуєш його тексти, тим більше помічаєш прихованих деталей, дрібних, майже непомітних, але з кожним разом вони ніби заново складаються у картинку, все більшу, все яскравішу, створюючи нові смисли, приховані для неуважного читача. Кожне слово, фраза відіграють важливу роль, — упустиш хоч одне, і вже не зможеш пірнути  ще глибше.  Ці роздуми спонукали ...
Читати далі →

Фурія в тіні генія: два життя в одному шлюбі (рецензія на книгу "Долі та фурії" Лорег Ґросс)

На перший погляд може здатися, що «Долі та фурії» американської письменниці Лорен Ґрофф – це ще одна «Gone girl», на кшталт тієї, що написала її співвітчизниця Джилліан Флінн. Обидві книги про шлюб, про різний погляд на сімейне життя, схожою є їхня структура оповіді – історію, розказану чоловіком, потім переповідає його дружина. Але ви будете приємно здивовані, коли дізнаєтесь, наскільки це відчуття оманливе.   Головні герої роману «Долі та фурії» — драматург Ланселот Саттервайт та його дружи...
Читати далі →

Глибини світів «Середини світу» (рецензія на книгу Андреаса Штайнгьофеля "Середина світу")

— Філе, що для тебе справді цінне? — Я не знаю.Кого ти любиш більше – себе чи його? — Не знаю.Ґлясс відпустила мою руку й підвелася. — Ну, то щойно знатимеш це – проблеми більше не буде.   Якби можна було виміряти глибину книги, «Середину світу» німецького письменника Андреаса Штайнгьофеля потрібно було б позначати спеціальними буйками – «Обережно, можна втопитися». Часом навіть здається, що у цій книзі немає дна – вона як одна із тих чорних дір, які Філ, головний герой, досліджує всередині...
Читати далі →

Рідкісні, але сильні разом: у високосний день світ згадує про хворих з рідкісними хворобами

Двадцять дев’яте лютого – рідкість для календаря. Тому символічно, що саме цього дня відзначають специфічну дату — Міжнародний день хворих на рідкісні хвороби. Для світу це незвично, але разом з тим в Україні цей день набуває ще й сумного присмаку, — про хворих на «сирітські» хвороби діток згадують тільки 29 лютого – раз на чотири роки. А вони потребують нашої уваги щохвилинно. Як це – жити зі «скляними кістками» та купувати хліб по 30 гривень розповідали головний генетик Чернівецької області Ір...
Читати далі →

"Якщо хочеш знати своє майбутнє - не зводь очей з ідилічної Америки"

У французького письменника Фредеріка Бегбедера є чудовий твір «Windows on the World», де автор описує події 11 вересня 2001 року у Всесвітньому Торговому Центрі очима батька двох синів, який разом з дітьми опинився у пастці на верхніх поверхах вежі №1. Паралельно, сидячи у ресторані у найвищій будівлі Парижа — вежі «Монпарнас», Бегбедер роздумує нам тим, що трапилося, розділяючи світ на до та після трагедії. Цей роман автор написав у 2002-му, через рік після катастрофи. Так от, є у главі "...
Читати далі →

"І шо мені з тої преси?"

Якісний рівень українських ЗМІ яскраво ілюструє сьогоднішній випадок в редакції. Прийшла до нас жінка супермегаактивістка. Де її тільки не було — і на Майдані, і на Сході, навіть сьогодні тільки з потяга — мітигувала в Києві. Говорить емоційно і трохи агресивно, — каже, що з психікою не все гаразд, бо ж у країні таке твориться. Показує десятки різних листів і посвідчень всіх можливих громадських організацій. На сам кінець дістає посвідчення журналіста з великими буквами PRESS і надписом "ЄВ...
Читати далі →

"Маленький Париж" з ароматом каналізації

Більше тижня тому я писала про витік води (?) на Площі Пресвятої Марії. Того ж дня журналіст Анатолій Никифоряк зателефонував у аварійну службу «Водоканалу» і повідомив про два джерельця, які б'ють з пагорбів біля годинника. Те, як швидко комунальники кинулися ремонтувати мережу і як вони переймалися виглядом (і запахом) площі дивіться на відео, відзнятому сьогодні, 9 грудня:...
Читати далі →

Багно, сходи і їжачок

Як площу не називай, привабливішою для туристів вона не стане, а особливо, якщо, крім оновлення назви, більше нічого не оновлювати. Вже тиждень зі схилу з годинником, що на площі Пресвятої Марії (колись — площі Турецької криниці), б'є джерело нечистот, від чого вздовж сходів стоїть страшенний каналізаційний сморід. Але тиждень — то ще замало, аби комунальники нарешті взялися до роботи.  А ось самі сходи — вже інша справа. Місяцями вони зяють дірами, а незакріплені плитки хлюпають і сту...
Читати далі →