Дискримінації за статтю не існує?
Формально:
1. Поняття «дискримінація щодо жінок» означає будь–яку відмінність, виключення чи обмеження за ознакою статі, спрямовані на ослаблення чи зведення нанівець визнання, користування або здійснення жінками, незалежно від їх сімейного стану, на основі рівноправності чоловіків і жінок, прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, громадській або будь-якій іншій галузі (ст.1 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (ратифікована Україною 12.03.1981 р.));
2. Поняття «дискримінація» включає: а) будь–які відмінності, недопущення чи надання переваги за ознакою раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних переконань, іноземного походження, що приводить до приниження чи порушення рівності можливостей чи ставлення у сфері праці та занять (ст.1.1. Конвенції № 111 про дискримінацію у сфері праці і занять (ратифікована Україною 04.08.1961 р.));
3. Заборона дискримінації. Здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь–якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин (ст.14 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ратифікована Україною 17.07.1997 р.));
4. Принцип рівного ставлення означає, що не повинно бути жодної дискримінації за статтю, прямої чи непрямої, зокрема стосовно шлюбного чи сімейного статусу.
Для цієї Директиви застосовуються наступні визначення:
— пряма дискримінація: коли ставлення до однієї особи є менш прихильним/вигідним, ніж до іншої у такій же ситуації, на ґрунті статі;
— непряма дискримінація: коли явно нейтральне положення, критерії чи практика ставить осіб однієї статі у невигідне становище порівняно з особами іншої статі (ст. 2.1., 2.2 EU Council Directive 97\80\EC Про застосування принципу рівного ставлення до чоловіків та жінок стосовно доступу до зайнятості, професійного навчання та кар`єри, і умов праці);
5. Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин (ст. 2.1 Кодексу законів про працю України);
6. Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається (ст. 22 Кодексу законів про працю України).
Фактично:
1. Поняття «дискримінація щодо жінок» означає будь–яку відмінність, виключення чи обмеження за ознакою статі, спрямовані на ослаблення чи зведення нанівець визнання, користування або здійснення жінками, незалежно від їх сімейного стану, на основі рівноправності чоловіків і жінок, прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, громадській або будь-якій іншій галузі (ст.1 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (ратифікована Україною 12.03.1981 р.));
2. Поняття «дискримінація» включає: а) будь–які відмінності, недопущення чи надання переваги за ознакою раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних переконань, іноземного походження, що приводить до приниження чи порушення рівності можливостей чи ставлення у сфері праці та занять (ст.1.1. Конвенції № 111 про дискримінацію у сфері праці і занять (ратифікована Україною 04.08.1961 р.));
3. Заборона дискримінації. Здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь–якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин (ст.14 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ратифікована Україною 17.07.1997 р.));
4. Принцип рівного ставлення означає, що не повинно бути жодної дискримінації за статтю, прямої чи непрямої, зокрема стосовно шлюбного чи сімейного статусу.
Для цієї Директиви застосовуються наступні визначення:
— пряма дискримінація: коли ставлення до однієї особи є менш прихильним/вигідним, ніж до іншої у такій же ситуації, на ґрунті статі;
— непряма дискримінація: коли явно нейтральне положення, критерії чи практика ставить осіб однієї статі у невигідне становище порівняно з особами іншої статі (ст. 2.1., 2.2 EU Council Directive 97\80\EC Про застосування принципу рівного ставлення до чоловіків та жінок стосовно доступу до зайнятості, професійного навчання та кар`єри, і умов праці);
5. Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин (ст. 2.1 Кодексу законів про працю України);
6. Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається (ст. 22 Кодексу законів про працю України).
Фактично:
4 коментарі